Дидактичний матеріал для 1 класу на тему « Закріплення таблиць додавання і віднімання в межах 10»

Картка № 1

1.Обчисли.

2 + 1 =        9 – 4 =        1 + 7 + 0 =

1 + 5 =        6 + 3 =        6 – 1 – 1 =

3 + 0 =        8 + 2 =        9 – 9 + 4 =

7 – 3 =        5 + 4 =        2 + 4 – 3 =

2.Порівняй числа.

5 < 7           9  3          3  0          6  8

4  4          5  8          8  3          6  2

3.Розв’яжи задачу за малюнком.

TTT      TTTT

           +                =     

Відповідь:  сніжинок.

Картка № 2.

1.Збільш число на 3.

2   =             6   = 

7   =             5   = 

4   =             3   = 

2.Обчисли.

7 – 1 – 2 =            5 + 2 + 1 =

8 + 1 + 1 =           5 – 3 – 1 =

3 + 6 + 0 =           9 + 1 – 2 =

3.Розв’яжи задачу за малюнком.

{{{                    {{{

  {{                       {{

                +                        =        

Відповідь:  квіток.

Картка № 3

1.Розв’яжи кругові приклади.

7 + 3 =                 5 + 4 =                 6 – 4 =

2 + 3 =                 10 – 4 =                9 – 2 =

2.Порівняй вирази і постав потрібний знак.

4 + 2  7 – 2                 5 + 3  9 – 1

10 – 5  9 – 5                1 + 7  6 + 3

3.Виміряй довжину відрізків.

                                               см.

                                  см.

Картка № 4.

1.Зменш число на 4.

9   =             10   = 

7   =             5     = 

4   =             6     = 

2.Порівняй числа.

4  6 на …                 7  2 на… 

3.Добери і встав потрібні знаки дії.

3  2 = 1              4  3 = 7

1  1 = 0              10  8 = 2

5  2 = 7              5  5 = 10

Задатки, здібності, обдарованість у

 контексті    успішного розвитку особистості

Будь талант, будь обдарування найбільш проявляється в тому

випадку, коли створені необхідні умови для його розвитку. Н.С. Лейтіс (психолог, психофізіології, доктор психологічних наук розробив концепцію дитячої обдарованості та розвитку здібностей дітей «Психологія обдарованості дітей і підлітків») підкреслює, що формування і зростання здібностей завжди відбувається в соціальному середовищі, де виняткові задатки можуть як розвинутися, так і деградувати.

Суспільству завжди потрібні обдаровані люди. Завдання сім'ї полягає в тому, щоб вчасно побачити задатки дитини, завдання ж школи - підтримати учня і розвинути його здібності, підготувати грунт для того, щоб вони були реалізовані. До таких учням, які не задовольняються лише роботою з підручником (вони читають словники та енциклопедії, вивчають спеціальну літературу, самостійно поповнюють свої знання в різних областях), необхідний особливий підхід. У зв'язку з цим до педагога пред'являються підвищені вимоги: це повинен бути вчитель-дослідник, керівник проектів, людина з інноваційним стилем мислення, здатний успішно розвиватися сам і допомагати розвиватися дітям.

ЗАДАТКИ ЗДІБНОСТЕЙ - анатомо-фізіологічні особливості організму (особливості будови головного мозку, органів почуттів і руху, властивості нервової системи і т.д.), що є умовою більш легкого оволодіння ефективними способами діяльності. Задатки мають важливе значення для розвитку здібностей (наприклад, властивості слухового аналізатора важливі для музичних здібностей, властивості зорового аналізатора - для образотворчих здібностей). Але задатки - тільки одна з умов формування здібностей. Самі по собі вони ніяк ще не визначають здібностей. Якщо людина навіть з найвидатнішими задатками не займатиметься відповідною діяльністю, здатності у нього не розвинуться. Ряд фахівців вважають, що вони передаються у спадок, але це відбувається не у всіх випадках.

ЗДІБНОСТІ - індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну дитину (підлітка) від іншого, від яких залежить можливість успіху в діяльності. Здібностями можуть вважатися абсолютно різні вміння, знання та навички. До них можна віднести такі особливості як абсолютна грамотність, прекрасна пам'ять, здатність здійснювати миттєвий рахунок в розумі, художні таланти, відмінні фізичні дані.

ТАЛАНТ - поєднання здібностей, що забезпечують високі досягнення в певному виді діяльності, що відрізняється принциповою новизною і оригінальністю підходу.

ОБДАРОВАНІСТЬ - стан і ступінь прояв здібностей дітей і підлітків. Це системне, що розвивається протягом життя якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.

Обдарованість - потенційний талант, а талант - реалізована обдарованість .

Ознаки обдарованості - це ті особливості обдарованого учня, які проявляються в його реальної діяльності і можуть бути оцінені на рівні спостереження за характером його дій.

У дітей, які випереджають свій вік, переплетення вікових і власне індивідуальних рис виявляється найбільш гостро, а то і драматично. Нелегко буває примиритися, коли ранні успіхи, з якими могла зв'язуватися надія на подальший підйом незвичайних розумових сил, виявляються переважно виразом вікового етапу розвитку. Показовими випадки, коли привертають до себе увагу гідності відбуваються за рахунок таких вікових особливостей, не мають довгострокового значення.

Дуже важливо своєчасно вловити, не упустити риси відносного сталості індивідуальності у дітей, які випереджають в розумовому відношенні свій вік. Обдарованість дитини - це досить стійкі особливості саме індивідуальних прояві неабиякого, зростаючого з віком інтелекту.

         «Обдаровані діти» - це особливі діти. Завдання педагогів - зрозуміти таких дітей, спрямувати всі зусилля на те, щоб передати їм свій досвід і знання. Щоб працювати з обдарованими дітьми, потрібна велика психологічна підготовка. Педагог повинен розуміти, що ці діти потребують підтримки з боку дорослих, які покликані навчити їх справлятися з непомірно завищеними очікуваннями щодо своїх здібностей.

      Закінчуючи свій виступ, я б хотіла процитувати американських педагогів, які займаються з обдарованими дітьми:

       «Обдаровані учні вимагають талановитого вчителя. Недостатня увага до обдарованих і талановитих дітей - це неувага до всіх нас. Скільки відкриттів в інтелектуальній сфері та інших сферах життя ми в зв'язку з цим втратили і продовжуємо втрачати ».

                                                Урок розвитку зв’язного мовлення

                                                                      3 клас

Тема:   Складання художнього тексту  на основі власних спостережень і планом    «Краса осіннього  лісу».

Мета: ознайомити учнів із осінніми змінами в природі; вчити  розвивати мовні навички, точно   підбирати слова, порівняння, ознаки до предметів; удосконалювати вміння зв’язно і послідовно викладати свої думки; розвивати увагу, уяву, спостережливість, логічне мислення; допомогти відчути яскравість осінніх барв, щедрість осені; виховувати почуття любові до природи, естетичне сприйняття навколишнього світу.

Обладнання: малюнки осінніх дерев,запис твору П. Чайковського «Пори року», малюнки із зображенням природи осіннього лісу (парку, саду), осінні листочки, презентація до теми, дитячі роботи з природного матеріалу.

                                                                       Хід уроку

І. Організаційний момент

-              Доброго дня!

Сьогодні у нас незвичайний урок,

Сьогодні ми зробимо ще один крок

В країну велику, в країну чудову,

Що нас так чекає й збагачує мову.

Тож сядьте рівненько, будьте уважні,

Щоб працювати було нам неважко.

ІІ. Актуалізація знань учнів

1.   – Відгадайте   загадку :

У садах, гаях блукає,

Жовті шати одягає,

Золотисту стелить постіль –

Жде сестрицю білу в гості?             (Осінь)

2.     Слово вчителя

-          Так, це осінь. За якими ознаками ви відгадали пору року?  (Відповіді учнів.)

            Осінь – красуня, наче талановита художниця, розмалювала все навкруги. Сьогодні ми вирушаємо в подорож у світ прекрасного, у світ природи.

Скільки поетів, композиторів, художників майстерно описували словами, музикою чи мовою фарб красу осені. Жодна людина, що любить природу, не може не зачаруватись її барвами.

-         А що ви бачите, уявляєте, коли чуєте слово «осінь».

( Створення тематичної павутинки «Осінь».)

дощ              краса           листопад         осінні місяці 

 чарівниця                                      врожай

різнокольорові         коровай          овочі   фрукти

            барви

  Вчитель:

-          Пригадайте свою останню екскурсію в природу. Ми мандрували з вами осіннім лісом.

 -         Чим зачарував вас осінній ліс?

  (  Милувалися золотими шатами дерев, блакитним небом, не дуже щедрим, але ще яскравим сонечком.)

Частину цієї краси ми принесли в клас. Що це? (Букети осіннього листя).

-          Осіннє листя прикрасило наш клас. Я хочу, щоб на ці листочки полився «дощ компліментів», але так, щоб він був рясний і красивий.

-          Скажіть, які вони? На що схожі, коли летять? (Золотий листопад, ніби сльози, ніби парашути, золотисте, червонясте, схожі на яскравих метеликів, пурхають, линуть, миготять, майорять, золоті метелики з дерева летять, наче полум’я горить, запроменіли, падають, як зорі, злітають, кружляють).

3.     Презентація робіт груп «Дослідники»  «Народознавці»   « Читайлики»

         - Ви  працювали  над проектами.  Зараз кожна група розповість про те, що дізналася про осінь.

        - Про свою роботу прозвітують «Дослідники»  

  Командир: Ми енциклопедії та довідники вивчали.

                      Про осінь науковий матеріал готували.

  Календарна осінь складається з трьох місяців – вересня, жовтня, листопада. В Україні календарна осінь розпочинається 1 вересня і закінчується 30 листопада. Астрономічна осінь настає пізніше за календарну – з 23 вересня. На 22 – 23 вересня припадає осіннє рівнодення.

  Осінь розподіляють на два періоди. Перший період – золота, радісна осінь. Другий – сіра, сумна, похмура осінь. В Україні на початку осені зазвичай панує суха, сонячна погода. Часто температура повітря перевищує 20 градусів. Тоді настає бабине літо.

 - Запрошую до виступу «Народознавців»

  Командир: В бібліотеці разом працювали

                       Прикмети, приказки, прислів’я

                             Про осінь готували.

Прислів’я. Вересень пахне яблуками, а жовтень – капустою.

                   У жовтні кожен знає,що з великої хмари малий дощ буває.

Приказки. Як листя жовтіє, то й поле сумніє.

                     Осінь іде – дощі за собою веде.

Прикмети. Жовтень як не з дощем, то зі снігом.

                     Грім в вересні – на теплу осінь.

  - Свої здобутки звітуватиме група «Читайлики»

  Командир: Краса осені надихала багатьох поетів на створення віршів. Про осінь писали Ліна Костенко, Павло Тичина, Яків Щоголів, Тарас Шевченко, Іван Франко, Наталя Забіла.

  Я прочитаю вірш Наталі Забілої «Осінь».

Подивись: на видноколі

Мов змінилися ліси,

Хто це їх у жовтий колір

Так барвисто прикрасив?

Ось край річки - жовті клени

І берези золоті.

Ялинки лише зелені

Залишились в самоті.

І пишаються дерева

Золотим своїм вбранням.

Це якийсь маляр, напевне,

Догодити хоче нам.

4.     Підсумок

-          Ви послухали і подивилися, як поети, художники змальовують осінь, а тепер прийшла і наша черга.

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

-    Сьогодні і ми спробуємо створити картину осені, але не фарбами, а мовними засобами. Ми станемо художниками слова. Будемо вчитися писати твори на основі власних спостережень, добирати потрібні слова для вираження думки, спочатку в усній, а потім у письмовій формі.

                   Наш урок – це урок творчості, натхнення, добра і радості.

- Розкажіть, що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку? (Навчитися точно, правильно й красиво висловлювати свої думки, збагатити своє мовлення образними словами і виразами…).

ІV. Робота над складанням твору.

1.     Бесіда з метою упорядкування необхідного матеріалу.

-          Давайте загадаємо, що ми спостерігали в осінньому лісі.

-          Що зробила осінь із землею?

      (  Накрила барвистою скатертиною, жовтим килимом.)

-          Що скажемо про птахи?

      (    Не чутно співу пташок. Скрекотала сорока, стукав дятел, пищали синиці).

-          Що змінилось у лісі з приходом осені? (Опадає жовте листячко, і вся земля встелена золотим килимом, плутаються в гіллі павутинки бабиного літа, туляться один до одного тонконогі опеньки, дерева вгрузають в червоне золото, промінчики сонця попадають на жовті листочки і підсвічують їх зсередини, наче світильники).

 -   Яке небо і сонечко? ( Небо похмуре, сіре. Сонечко не так гріє , сумне.)

 -   Чим пахне в лісі? (Повітря прохолодне, пахне грибами, падолистом, корою дерев, сухою травою…).

 -        Чи подобається вам осінню? Чим саме вона вас приваблює?

        ( Хотілося милуватися, затамувати подих).

2. Робота в парах.

 (У кожної пари на парті малюнки осіннього дерева).

-         Подивіться на свої дерева і опишіть їх, які вони, як виглядають листочки?

Завдання: описати своє дерево, використовуючи найвлучніші слова. (Осінь фарбує листя осики в багряний колір. Тремтять холодними вогниками рожеві листочки на осиках. Клен скидає із себе багряні шати. У нього великі гарні листочки. Вони яскраво-жовті,багряні. Берізки одягли золоті платтячка. Стрункі білокорі красуні-берізки позолотили свої довгі коси.  Поволі скидає з себе розфарбовані зубчасті листочки клен. А ось могутній дуб. Його листя ще не зовсім торкнулася осінь.  ).

-         А як ви думаєте, добре чи погано, що опадає листя з дерев?

    (    Добре: дерева готуються до зими, листя - добриво для ґрунту, земля менше промерзає, корені дерев не замерзнуть.  Погано: краса зникає, дерева не такі гарні без листя.)

 3.        Гра «Хто більше?»

-         Хто за хвилину запише якнайбільше слів, що означають дії осені?

( Одягає, звеселяє, малює, походжає, зриває, чарує, милує, стелить). 

4.     Складання плану.

-          Пригадайте, з яких частин складається текст?

  -      Для того, щоб послідовно викласти події потрібно скласти план розповіді.

-          Про що буде мова спочатку? (Спочатку буде мова про те, куди, коли та з ким ходили діти на екскурсію).

-          Що розкриємо в основній частині? (В основній частині буде розкрито, за чим вони спостерігали, що цікавого помітили для себе).

-          Про що напишемо в кінцівці? (В кінцівці висловимо свої враження від побаченого).

5.       Запис плану майбутньої розповіді в зошит.

             План

1. Прихід осені.

2. Зміни в природі восени.

3. Моє враження від побаченого.

                                       

                                            Фізкультхвилинка ( до нас із лісу прилетів горобчик і хоче разом відпочити)

  V. Словникова робота.  

       -  Діти, осінь  у кошику приготувала вам  цікаві завдання.            

    Робота в парах

-          Доберіть до поданих слів близькі за значенням:

Осінь - чарівниця, щедра тітонька, художниця, господиня, красуня;

прийшла – прилинула, завітала, настала, наступила.

-        Доберіть до іменників найбільш виразні прикметники:

   Вітерець ….(холодний, лагідний) ;

   Дерева … ( кольорові, багряні).

-          Доберіть порівняння:

 Хмарки, ніби … ( пух, кучугури снігу) ;

листочки , як … (зірочки, метелики).

VІ.   Складання усної зв’язної розповіді.

-          А зараз на мить закриємо очі і уявимо ліс, котрий нас так радісно зустрів нещодавно.

Слухаючи музику  П.І.Чайковського «Пори року. Осінь» складіть розповідь усно за планом і побаченим.

Зразок  .                                                     Осінній ліс

               Нещодавно ми ходили на прогулянку до осіннього лісу. День видався на диво сонячний.

                Жовтокоса чарівниця-осінь одягла природу в різнобарвні шати. Святково прибрала красуня дерева, кущі. Вони стояли замріяні і трішечки сумні. Торкнулась чарівною паличкою до верхівок дерев і покрились вони багряними шатами, жовтогарячими платтячками, золотими мережками. На землі рясніє барвистий килим. Йдеш осіннім лісом і милуєшся його прив’ялою красою. Пахне грибами, ягодами, корою дерев . Тихо довкола. Не чути співу пташок. Тільки здалеку доноситься стукіт дятла і скрекотання сороки. Та що це? Над головою хтось закурликав. Це відлітають у теплі краї журавлині ключі.

              Мені сподобалось милуємось милуватися осінніми барвами. Осінь дарує нам радість і спокій. Ми ще не раз згадаємо її красу!

 

  VІІ. Слухання розповіді одного з учнів.

  VІІІ.     Робота над заголовком.

-          Як можна назвати твір? ( Осінь. Чарівна осінь. Зачарований ліс. Золота осінь. Осінь в лісі. Осінній ліс).

-          Запишіть назву, яка найбільше вам сподобалася.

ІХ. Самостійне написання тексту учнями.

-          З яких частин складається  текст?

-          Пригадайте, як треба записувати кожну частину тексту.

-          Про що ще ми повинні пам’ятати?

(Старатись уникати повторів, ставити розділові знаки при однорідних членах речення, пам’ятати про види речень за метою висловлювання та інтонацією).

-        Зверніть увагу на написання деяких слів і словосполучень: різнобарвні, непомітно, доторкнулась, прикрасила, багряний, вбрання.

-          Запишіть твір самостійно, дотримуючись складеного плану.

Х. Перевірка написаного, удосконалення тексту, виправлення недоліків, помилок.

ХІ. Слухання та рецензування окремих робіт.

ХІІ. Підсумок уроку

-          Про яку пору року ми говорили на уроці?

-          Чим приваблює нас осінь?

-        Сьогодні ми говорили про осінь, слухали музику, милувалися чарівними пейзажами. Мені дуже сподобалось, як ви працювали. Молодці! Чи справдилися ваші очікування?    ( Відповіді дітей)

  -        За гарну роботу осінь пригощає своїми гостинцями.

            Домашнє завдання : на уроці ми складали розповідь про осінь, а вдома  намалювати до неї малюнок.

Розвиток поетичних здібностей на уроках літературного читання

Розвиток поетичних здібностей визначається як процес формуваннядобезпосереднього сприймання поетичних творів, складних уміньсвідомоаналізувати та оцінювати прочитане, керуючись при цьому естетичнимикритеріями та художнім смаком, виробленими у школі при засвоєннч курсу літератури .

Сприймання і розуміння поетичного твору не повинно зводитись лише до засвоєння літературних понять. Аналіз поетичного твору повинен стати творчою, колективно-поступовою діяльністю молодших школярів.
Разом із тим, як учні починають систематично творити залежно від своїх індивідуальних особливостей, починають формуватися компоненти поетичних здібностей (поетичне сприймання, уява, творче мислення).
В. Левін визначив 4 етапи формування поетичних здібностей школярів:
1) включення в ігрову творчість і спілкування у групі;
2) засвоєння елементів поетичної форми у грі (рими, розміру, інтонації);
3) усвідомлення комунікативних можливостей художніх засобів, бачення у собі поета, здатного впливати на інших людей, їхній настрій, світогляд;
4) формування комунікативно-оціночного ставлення до мистецтва;
Критерієм результативності поетичної творчості, яка сформувалася у власній поетичній діяльності, є усвідомлення учнями власних досягнень .
      Важливе місце у системі розвитку поетичних здібностей молодших школярів посідає метод віршування, який має на меті привчити учнів вільно орієнтуватися в багатому лексичному складі української мови, її виражальних засобах; вивільняти творчу уяву дітей; прищепити їм художньо-естетичні смаки . Багато поетів мріяли і мріють про вміння бачити й передавати природу так, як це може дитина – пристрасно, життєво, з такими деталями, інтонацією, які притаманні чистим почуттям, гострому й образному баченню.
За чинними програмами сучасна школа, хоч і недостатньо глибоко, все ж навчає дітей малювати, дає початкові вміння та навички музичної освіти, на уроках мови і літератури писати різні прозові твори. Однак віршуванню приділяє недостатню увагу, мотивуючи тим, що це складний засіб самовираження, осмислення життєвих явищ і залежить від багатьох духовних чинників. Проте віршування відповідає природним запитам дитини, оскільки складання віршів є такою ж діяльністю уяви, як і гра.
В.О. Сухомлинський вважав, що поетична творчість доступна кожному, а не є привілеєм особливо обдарованих, вона – таке саме закономірне явище, як і малювання, адже малюють усі, через це проходить у дитинстві, кожна людина – поет. А це, як слушно зауважив видатний педагог, було б наївним думати, що поетичне натхнення приходить, як чудесний дар. Думку пробуджує почуття прекрасного. Якщо ж це почуття не виховувати, учень залишиться байдужим до краси природи і слова. В. Сухомлинський у праці «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» писав: «Поетичне слово – еліксир для дитячого мозку, повітря для крил думки. Воно вливає у мозок дитини енергію думки. Поетичне слово – це прекрасна школа емоційного життя, в якій діти осягають мову почуттів; завдяки поетичному слову пам'ять дитини стає гнучкішою, рухливішою – мозок набуває здатності не тільки зберігати, а й «видавати» - видавати з «розбором», з відчуванням найтонших відтінків слова» .
Автор методики навчання дітей віршування, В. Левін, з цього приводу зазначив: «Окремі дитячі твори сприймаються як досконалі, такі, що ні в чому не поступаються віршам для дітей професійних літераторів. Вірші дітей дуже точно і виразно передають особливе сприйняття навколишнього світу» .
Дитина молодшого шкільного віку може скласти декілька варіацій на римування тих слів, які вона вчила, навіть не знаючи схеми побудови вірша, не маючи поняття про наголос, про римування і рими. Це буде щось на зразок почутого вірша (можливо за аналогією або за сприйнятою схемою римування, до якої підставляють свої слова). Дітям, які виявляють такі здібності, можна пояснити теоретичні основи віршування.
Складання вірша як в усній, так і в письмовій формі потребує тривалої та цілеспрямованої підготовки. Літературні спроби школярів у написанні віршів – це один із найефективніших засобів розвитку інтелектуальної та емоційної сфери, внутрішнього світу кожного учня. Найважливішим завданням вчителя є те, щоб формуючи нові, цінні для творчості якості, не загубити самобутню активність, асоціативність мислення, щирість, емоційність, радість і добровільність віршування.
Оскільки в учнів початкових класів спостерігається природне тяжіння до ігор, фантазії, на даному етапі основним є створення атмосфери захоплення, зацікавлення. Навіть боязливі, несміливі діти, як правило, починають діяти більш рішуче, демонструючи нерозкриті раніше потенційні можливості.
Гра – природний для дитини вид діяльності. Вияв творчості у грі дозволяє глибше зрозуміти навколишній світ. Гра охоплює всі грані особистості учня: вона потребує активної роботи думки й трудових умінь,багата емоціями та щирими почуттями. Для дітей гра – це саме життя: відкриття світу, в якому вони вчаться жити, пізнання добра і зла,самого себе.
Причому ця робота має бути непомітною,щоб школярі не усвідомлювали, що їх готують до певної діяльності. І лише згодом, коли вчитель в один із днів урочисто запропонує скласти вірш, процес піде легко, відпрацьовано і швидко. І ця перша спроба повинна стати поштовхом для тих дітей,які дійсно зможуть сказати своє слово у поезії. Вони мають усвідомити, що ця справа не така вже й недосяжна для них і у кожного є право спробувати, а у когось і розкриється справжній талант.
Керуючись цим принципом, учитель використовує передусім ігрові прийоми римування, описані у поданих нижче вправах.

Ланцюжкова рима
Вчитель називає слово і доторкається до одного з учнів, учень називає риму до заданого слова і торкається до наступного учня, утворюючи таким чином, ланцюгову реакцію.
Мишка – книжка, кішка-доріжка; пташка – ромашка, комашка;
їжачок – черв’ячок, павучок; щеня – кошеня, мишеня, зайченя;
травичка – водичка, лисичка, сестричка.

Підбери риму
Вчитель називає слово і кидає учням м’яч, учень називає риму до заданого слова і кидає м’яч вчителю.

Квочка – сорочка, діти – квіти,
білка – гілка, річка – водичка, пиріг – поріг.

Четвертий зайвий
Вчитель пропонує учням набір із чотирьох слів, з яких римуються між собою тільки три. Необхідно знайти слово, яке не римується з рештою.
• Дитина, машина, ворона, горобина.
• Дід, вид, м’яч, рід.
• Коса, роса, волосся, небеса.
• Курча, зайча, звичай, вівчар.
• Лисичка, водичка, курочка, сестричка.

Знайти пару
Вчитель пропонує слова, записані у двох колонках, об’єднати між собою за римами.
Кошик рядочок
личко дощик
ялинка гілка
садочок водичка
білка дитинка

Віршик розсипався
Для цієї вправи потрібно взяти будь-який чотиривірш, вилучити з речень усі граматичні зв’язки, трохи переставити слова у рядках.
Потім запропонувати учням відновити оригінал. Коли діти потренувалися з таким видом роботи, можна брати інший чотиривірш і, вилучити граматичні зв’язки, переставити слова не тільки у своїх рядках, але й переплутати рядки між собою.
Доріжка, Гнатик, вибіг
Доріжка, кішка, сидіти.
Кішка, Гнатик, доріжка,взяти.
Піймати, мишка, кішка.
Гнатик вибіг на доріжку,
На доріжці сидить кішка.
Взяв з доріжки Гнатик кішку,
Хай піймає кішка мишку.

З часом, коли придумування римованих слів стає для дітей легким завданням, гра ускладнюється. Тепер діти можуть не лише римувати слова, а й спробувати скласти вірш самостійно. Далі пропонуються прийоми віршування.

Буриме
Діти пробують скласти віршовані рядки за поданими римованими кінцівками. Можна не придумувати рими самим, а брати їх з поезій різних авторів.
СОН – ТЕЛЕФОН, ЛИС – ЛІС.
Уночі наснився сон,
Ніби дзвонить телефон,
Ніби просить мене лис,
Щоб прийшов до нього в ліс.

Двовірш
Учням пропонується за даним першим рядком скласти другий так, щоб завершити почату тему.
«Жив собі самотній дід…»
- Був він давній, наче світ.
- І не знав ніяких бід.
- Бо покинув його рід.
- Вивів яблунь новий вид.
Підвидом двовіршів є зоовірші, героями яких виступають тварини. Перший рядок називає тварину і будь-яку її характеристику, а другий – завершує думку.

« В мишеня великі очі…»
- Кіт його спіймати хоче.
- Воно у кухню зараз скочить.

Лімерик
Є одним із засобів розвитку дитячої творчості. Це короткий вірш, який складається, як правило з 5 рядків.
Лімерик пишеться в жанрі нонсенсу ( небилиці, абракадабри). Римовані тексти цього жанру почали складати в Ірландії у місті Лімерик. Неперевершеним майстром жанру є поет і художник Едвард Ліра ( 1812-1888рр.).
Лімерик римується таким чином:
Ø 1-2 рядок між собою;
Ø 3-4 рядок між собою;
Ø 5 рядок є висновком, може не римуватися.

1 рядок Жив-був…(об’єкт)
2 рядок Порівняння або вказівка на властивості об’єкта (який?)
3 рядок Дія або взаємодія з іншими об’єктами (що робить?)
4 рядок
5 рядок Висновок (твердження чи мораль)

Далі вчитель пропонує для лімерика новий початок: « Якщо б…, але не…», «Що було б …, якщо б…».

Жила у лісі білочка,
Стрибала скрізь по гілочках
Смачні горішки восени збирала
І пташечок узимку годувала
Ось такою турботливою була білочка.

Якщо б у лісі білочка
Не стрибала б скрізь по гілочках,
Смачні горішки восени не збирала б
І пташечок узимку не годувала.
Ось такою турботливою не була б білочка.
Катерина Б.

Сяє у небі сонечко,
Заглядає у моє віконечко,
Заспівав соловейко пісенечку,
Посадила у дворі я квіточку.
Ось такий ранок чудовий.

Якщо б у небі не сяяло сонечко,
Не заглядало б у моє віконечко,
Не заспівав би соловейко пісенечку,
Не посадила би я квіточку.
Ось таким чудовим не був би ранок.
Марія Н.

Висновок. Освітня та педагогічна значущість розвитку поетичної творчості визначається не тільки метою – формувати уміння писати вірші, але й можливістю використовувати ці вміння у нестандартних ситуаціях, а також розвитку пізнавальних здібностей і творчого мислення школярів.
У результаті роботи у дітей з’являється позитивне ставлення до завдань творчого, проблемно-пошукового  характеру. Вони проявляють більш високу ступінь самостійності; навчаються задавати питання та знаходити на них відповіді, спільно міркувати та співчувати, а також робити аналіз прочитаного тексту; розуміють думки інших, які містяться у тексті; уявляють картини, зображені автором, і бачити, якими мовленнєвими засобами створені ці картини, відчувати настрій автора, знаходити для його передачі потрібну інтонацію. Більш яскраво проявляється здатність до фантазування та уяви при виконанні робіт творчого характеру, також збагачується лексика школярів, покращується культура мовлення. Встановлюється атмосфера дружніх взаємовідносин та взаємодопомоги.
Систематичне використання практичних вправ та методів віршування на уроках  літературного читання сприяє розвитку творчої особистості.