Казка до вивчення букв « ге » і « ге »

СЕСТРИЧКИ-ПУСТУНКИ

Літери Г і Ґ— сестрички. Як і годиться сестрич­кам, вони дуже схожі між собою. І багато хто не мо­же розрізнити, де Г, а де Ґ. А вони, пустунки, ще й навмисне міняються місцями в словах.

Якось тато вирішив поставити ґратчасту хвірточку в садку. Узяв її до рук, приладнав, а Вона - раз і пе­ретворилася на гармошку та й почала грати. Спочатку він розгубився, та невдовзі збагнув, що то його до­нечки розважаються. Ґвалт зчиняти він не став, а просто покликав їх до хвірточки-гармошки. Вони в цей час були на вулиці.

-  А ходіть-но сюди, — каже тато, — хочу вас почас­тувати запашним ґлеєм (в їхньому садку була стара вишня, і сестрички любили ласувати вишневим клеєм).

Літери прибігли, почали хвірточку відчиняти, а вона, тобто не вона, а гармошка, не відчиняється, грати не перестає.

Сестричкам і кортить поласувати ґлеєм, та увійти в садок не можуть.

А тут ще й мама з ґанку кличе:

-  Ходіть швидше — я вам ґоґель-моґель приготувала.
     Тоді сестрички як розбіжаться — щоб з розгону на хвірточку наскочити і відчинити. Та тільки ґулі пона­бивали.

-       Так вам і треба, - вкинула свого ґедзика й ґа­ва, від якої літера Ґ частенько втікала. І тоді ава (ґава
без першої літери) не бачила, куди летіти, і всі її ло­-
вили. Бо думали, що то якась заморська дивовижа.

-       Та ви їх, пані ґаво, - сказав ґречно тато, - не
ганили б, не сварили б, а краще допомогли нам.

-       Допоможу, - сказала ґава, - якщо літера Ґ від
мене ніколи не втікатиме.

-       Не втікатиму, - пообіцяла літера Ґ.

- А на ґринджолах взимку моїх ґавенят покатаєш?

 - Гаразд, гаразд, - заґелґотіли сестрички, бо дуже вже їм кортіло поласувати ґлеєм і ґоґелем-моґелем.

—    Кажіть, що треба робити, — погодилася ґава.
      – Візьміть галузочку і на ґрунті намалюйте ґрат-

часту хвірточку і гармошку. Під хвірточкою напишіть ґрати, а під гармошкою — грати, — попросив тато.

Ґава вхопила в дзьоб маленьку галузочку й нама­лювала та написала все так, як казав тато сестричок. Як тільки це вона зробила, тато звелів літері Ґ стати біля ґратчастої хвірточки, а літері Г біля гармошки.

Літери не ґедзалися, не вередували - мерщій кожна стрибнула на своє місце. І хвірточка-гармош-ка враз перестала грати й перетворилася на звичайну ґратчасту хвірточку. Сестрички відчинили її, ґречно запросили ґаву в садок - пригоститися ґлеєм і ґоґе­лем-моґелем.

А щоб більше ніхто не плутав літеру Ґ із літерою Г, тато попросив маму літері Ґ на капелюшок пришити ґудзик. Тільки не круглий, а довгенький - схожий на ґнотик свічечки. Він його сам змайстрував із тої га­лузочки, якою ґава допомогла відчинити хвірточку.

Та ґава постаріла і вже своїм онучатам-ґавенятам розповідає про те, як літера Г втікала від неї, і ґаву тоді всі ловили. Часом ґавенята пустують і навмисні літають так, щоб їх хто-небудь упіймав. Та стається це не дуже часто. Бо чомусь ніхто не любить ловити ґав і навіть ґавенят.